Ветер гонял по городу обрывки чувств и воспоминаний. Небо было хмурым и не имело своего цвета - оно отразило серость города. Город чего то ждал плавясь в пыльной жаре. Немногочисленные прохожие держались стен домов - там, где тень. |
У той час аб якім не памятае і прадзед майго бацькі бог Пярун неяк пралятаючы па небе зауважыу на Зямлі дзяучыну надзвычайнай прыгажосці з светлымі валасамі і блакітнымі вачамі. Якая гэта была краіна ужо ні хто і не памятае, але вядома, што была яна на памежы і на скрыжаванні шляхоу. Пярун у той час ужо быу жанаты, але натта дзеука была прыкметная. |